Робота психологічної служби Ліцею
Метою роботи служби є сприяння психічному та психологічному здоров’ю учнів, освітнім інтересам, розкриттю індивідуальних особливостей, а також профілактика та корекція різного роду ускладнень.
Враховуючи специфіку та напрями діяльності Українсько-Американського ліцею, психологічна служба планує спрямовувати зусилля на сприяння розвитку та збагачення інтелектуального, творчого та духовного потенціалу учнів, визначення обдарованих та талановитих дітей, участь у розробці індивідуальних програм навчання та психологічної підтримки з метою максимально повного використання особистих задатків, здібностей, інтересів ліцеїстів.
Психологічна служба Ліцею спрямовує діяльність перш за все на профілактику й усунення певних недоліків, вирішення задач попереджуючого характеру, запобігаючи наступу небажаних психологічних наслідків в розвитку, діяльності, спілкуванні учнів .
Можливість надавати психологічну допомогу, підвищувати психологічну культуру всіх учасників навчально-виховного процесу – це важливий крок у гуманізації освіти з думкою про майбутнє. Робота психологічної служби, уроки психології спрямовані на допомогу у самопізнанні дитини, усвідомленні своїх недоліків та переваг. Адже чим раніше людина пізнає і усвідомлює це, тим скоріше з’являється в неї потреба до самоаналізу, самооцінки та самовдосконалення. Краще розуміння себе самого допомагає розуміти іншого, будувати сприятливі взаємовідносини з оточуючими. Ефективність навчально-виховного процесу обумовлена переходом до гуманістичної навчально-педагогічної парадигми з девізом: » Пізнання – сила «, яка передбачає відмову від одномірних бінарних структур, від суб’єкт-об’єктного підходу; співпраця та взаємозбагачення всіх учасників педагогчного процесу; діалог і полілог замість монологу вчителя, оцінювання успіхів учнів у порівнянні з його попередніми досягненнями, тощо.
Психологічна служба працює за традиційними напрямками та бере активну участь у роботі педагогічного колективу на всіх етапах ліцейського життя:
- створення іміджу навчального закладу;
- проведення » Дня відкритих дверей » для абітурієнтів і їх батьків;
- діагностика та формування класів;
- скорочення адаптаційного періоду;
- визначення інтересів та нахилів, що сприяють професійному самовизначенню ліцеїстів.
Програма особистісного розвитку ліцеїста УАЛ обумовлена:
- соціальним замовленням суспільства відносно випускників середніх навчальних закладів;
- метою та специфікою навчального закладу;
- вимогами до особистості;
- вимогами до вмінь та здібностей;
- індивідуально-психологічними чинниками , притаманними кожній людині.
Кінцева мета будь-якої освітньої системи полягає в навчанні, вихованні та розвитку особистості. Мірою досягнення цієї мети є результат, а саме особистість випускника. Розвиток ліцеїста як особистості та суб’єкта діяльності обов’язково включає:
- розвиток інтелекту, емоційної сфери, впевненності;
- позитивне відношення до світу, самоприйняття та прийняття інших;
- самостійність та автономність;
- розвиток мотивації самовдосконалення.
Потреба у саморозвитку, самоактуалізаціяя – показник особистісної зрілості і водночас умова її досягнення. Найбільш продуктивною нам здається ідея , згідно з якою метою людського існування є і особистісне вдосконалення і добробут оточуючих. Бо пошук лише особистого щастя веде до егоцентризму , тоді як постійне прагнення до вдосконалення інших не дає нічого, крім невдоволення. Тому і у вихованні, і у розвитку ми керуємось цією метою.
Крім того, основні вимоги суспільства визначаються переліком основних компетенцій, якими навчальний заклад повинен озброїти випускника:
- спроможність брати на себе відповідальність, брати участь в спільному прийнятті рішеня, вміння регулювати конфлікти мирним шляхом;
- повага до інших культур, мов, традицій, релігій ;
- володіння усним та письмовим спілкуванням, тобто компетенції в області комунікативної культури;
- володіння новими технологіями, тобто компетенції в області інформаційних технологій;
- потреба та спроможність навчатися все життя, як основа постійного вдосконалення в професійному плані, особистісного, суспільного життя.
Тобто при складанні програми осбистісного розвитку ми керуємось принципом, що суспільству потрібний не просто гармонійний виконавець, але людина, здібна до самоосвіти, до самостійного надбання інформації, яка орієнтована на творчий підхід до справи; людина з високою культурою мислення, здібна до самовдосконалення та успішної конструктивної адаптації , до змін оточуючого середовища.
Освіченість, на нашу уяву, включає наявність знань, які вкладаються в цілісну картину світу та дозволяють вірно мислити в межах сучасної системи уявлень, орієнтуючись на спроможність самоцінного, безкорисного прагнення істини, добра, краси. Ми враховуємо швидкий темп життя, можливі зміни вимог та пріоритетів суспільства, спираючись на свої знання, здібності, ясно усвідомлюючи необхідність постійного саморозвитку та незакінченість процесу самовдосконалення.
Своїми завданнями ми вважаємо забезпечення можливостей всім без винятку учням виявити свої таланти та весь творчий потенціал, що дає можливість реалізації особистих планів.
Якщо узагальнити, то можна сказати , що перед нами ставляться такі основні завдання: навчити набувати знання, працювати, адаптуватися до змін. А це припускає розвиток актуальних, з точки зору суспільних вимог, компетенцій: здібність працювати у групі; командний дух та смак ризику; відчуття відповідальності та особиста дисципліна, відчуття ініціативи, допитливості, творчості .
Старшокласник. Цей віковий період – один із найблагодатніших у становленні особистості людини. Рання юність спрямована на усвідомлення свого життя в цілому, до осмислення загальних законів світобудови, до оцінки реального конкретного світу. Рання юність чудова світоглядною спрямованістю, а отже, бажанням змінити та перебудувати цей старий світ. Недосвідченість юності надає їй сміливості в міркуваннях та безоглядність у критиці оточуючого життя.
Саме життя, як окремий особливий елемент, є постійним предметом осмислення старшокласника. Та не просто життя як відсутність смерті та існування на землі, а – життя, гідне ЛЮДИНИ, в його якості найвищої цінності.
У період ранньої юності, завдяки соціально-психологічній природі цього віку, складається якийсь образ життя. Він стає зразком для повсякденної реальності, він виступає як модель для вже сьогодні початої побудови власного життя. Тому дуже важливо активізувати всі духовні сили старшокласника для створення ідеальної уяви: що є життя, котре гідне мого «Я»?
Безумовно, така праця вимагає розвинутого абстрактного мислення. Та до цього часу старшокласник уже володіє абстракцією, а отже, бачити життя як якийсь окремий феномен та аналізувати його, а отже, будувати своє сьогоднішнє життя у згоді з цією ідеальною уявою під силу старшокласнику.
Випускний клас – особлива група школярів, що відчуває потребу в новому виховному акценті своєї учнівської життєдіяльості.
Випускник – молода людина, яка стоїть на рубежі нового життя; за цим рубежем нема приготовленої програми та накресленого шляху; вільний вибiр почне тепер визначати хід його життя. Останній шкільний рік надзвичайно важливий, «Я» школяра несе відповідальність за своє майбутнє.
Всі попередні роки розвивали в підростаючій особистості її суб’єктивність як здатність усвідомлювати себе носієм волі, свідомості, ставлення. Тепер перед суб’єктом вперше в своїй повноті постають його власне життя як продукт його зусиль. І центральним ціннісним об’єктом є «Моє життя та моє «Я» як суб’єкт цього життя».
Завданням – домінантою виступає формування життєвої позиції, тобто загального ставлення до життя, як такого, та до свого «Я», як будівника свого життя. Педагог сприяє інтенсивному усвідомленню юнацтвом вільного вибору і на конкретно організованій діяльності залучає до реальних кроків з конструювання змісту власного життя.
